Карантинний популізм: Як заходи проти коронавірусу вдарять по владі Зеленського

Президент Зеленський і його молода команда прийшли до влади на хвилі висміювання “попередників” під одну гребінку. Але те, що відбувається із країною сьогодні, грає злий жарт із колишнім коміком і робить смішним уже його.

Частина українців починає підозрювати: зупинити поширення коронавірусу, накопичення в країні економічних та соціальних проблем за допомогою одних лише звернень влади до народу не вийде, навіть якщо з екранів звучать емоційні та формально правильні речі. Однобічна комунікація Зеленського і його команди нагадує нові серії “Слуги народу” і викликає найгіршу з емоцій, яку влада може викликати у своїх громадян: сміх. Пророче звучать сьогодні слова колишнього спікера парламенту, який підбив підсумок інаугурації новообраного президента Зеленського історичною фразою: “Було весело”. Змінився лише час – із минулого на майбутній.

Щоправда, у розумних виборців цей сміх – крізь сльози. І це негативно відіб’ється на рейтингах влади “молодих облич”. Точніше, так би сталося, якби соціологічні опитування проводилися. Але з огляду на карантинні заходи, які, схоже, надалі ставатимуть лише більш жорсткими, соціологи точно не турбуватимуть громадян питаннями принаймні до середини весни, а то й до літа. Якщо ж самі дослідники не зрозуміють, що турбувати перелякане населення запитаннями зараз зайве, то їм по-дружньому підкажуть із кабінетів влади: мовляв, не на часі, друзі, країна в небезпеці… Тож поки не варто чекати на об’єктивну інформацію, яка б у цифровому виразі продемонструвала зміни у ставленні громадян до чинної влади.

А шкода, бо картина може вималюватися неприваблива для Банкової. Значно більше людей нервує нелогічність рухів держави у речах, зрозумілих обивателю. Ось той же карантин і методи, якими він запроваджений і реалізується. Довкола цієї теми зростає хвиля роздратування, яку неможливо не помітити і яку розумні керівники держави мали б терміново збивати. Бо наші люди сприймають карантин не як необхідний профілактичний захід, а як таку собі забаганку влади чи додаткові “канікули”. І сміються з того, що відбувається: із невиконання приписів чиновників, загальної неготовності органів влади до подібних ситуацій. Так, це не зовсім провина саме цієї влади, а результат накопичення непрофесіоналізму всіх “попередників”, який дався взнаки у цій складній ситуації. Але саме в таких “стрес-тестах” і перевіряються держави на здатність виживати. І нації, до речі, теж проходять перевірку – на право самостійно обирати шлях свого розвитку.

Київ та комунікація

Якщо послухати киян, яким доводиться добиратися наземним транспортом через півміста, чи людей, які не можуть доїхати у лікарню або до місяця роботи за відсутності електричок і автобусів, то й соціології не треба. А варто було лише проаналізувати доцільність і ефективність таких кроків, як, приміром, повне закриття метро.

Плюс правильна комунікація із суспільством. Відео від перших осіб держави мають бути не про те, яка влада хороша (от який я гуманний: тисячі українців із-за кордону повертаю – байдуже, що без належного контролю за станом їхнього здоров’я), а про буденні речі, важливість яких часто недооцінюють:

– чому саме для тебе важливо залишатися вдома,

– якими конкретно кроками влада забезпечить тобі і твоїй сім’ї виживання на час карантину, і не лише пенсіонерам, а й економічно активним громадянам, які зараз розгублено сидять без роботи,

– яку підтримку отримають десятки тисяч вчорашніх (якщо епідемія не завершиться швидко) працівників сфер туризму, розваг, готелів, кафе і ресторанів тощо,

– що буде зроблено для малого і середнього (чуєте, саме для малих і середніх, а не для підприємств олігархів!) бізнесу,

– що буде з курсом гривні, як саме держава ефективно протидіятиме мародерам, які користаються ситуацією і завищують курс.

Цей перелік далеко не вичерпний. Зараз як ніколи гостро потрібна відверта розмова про те, як планується виходити з економічної ями, якщо карантин затягнеться. Якщо потрібні слова будуть сказані, то “не ті” субтитри під виступами державних діячів більшість сприйме як невинний жарт, а не як привід для жорсткого тролінгу.

Реальність викликає сумнів щодо не просто готовності, а й здатності нинішніх очільників вести фаховий діалог із суспільством у потрібній тональності, не збиваючись на нотки популізму. Поки чуємо саме останнє, і це відверто лякає і змушує задуматися про шанси нашої країни на виживання.

Вже пролунали слова про “тисячу Зеленського” – обіцянка президента докинути пенсіонерам до пенсій, нижчих за 5 тисяч гривень. Натомість із вуст державного лідера мало б звучати інше: заклик до тих же пенсіонерів посидіти вдома, відмовитися від походів по магазинах, скуповування традиційного набору пострадянської людини, стояння в чергах у відділеннях банків для “невідкладної” оплати комуналки. Зеленський мав би дати слово активізувати соціальні служби, які повинні організувати доставку літнім людям, насамперед самотнім, продуктів, води, ліків. Вторить президентові прем’єр Денис Шмигаль, який каже про намір влади компенсувати комунальні платежі.

Усі ці заяви – популізм, який підміняє реальні кроки. Та немає нічого дивного в тому, що Банковою обрано саме таку тему для монологу зі своїми підданими. Адже якраз популізм і є тим живильним середовищем, яке зростило електорат Зеленського і “слуг”. Не менш важливим джерелом феномену цієї влади став злий сміх “Кварталу 95” зі “старих” політиків. Але вже у перший рік на посадах смішними стали самі “слуги” зі своїми численними скандалами і зашкварами. І чим далі, тим ставатимуть більш смішними.

Ігор Петренко, depo.ua

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *