Ні Будда, ні Крішна, ні Христос і ні Магомет не вчили бути двомовними
Валерій Громов виявив, м’яко кажучи, власну обмеженість, оскільки не спроможний викладати курси з філософії українською мовою в українському інституті.
Після скандалу він виступив із заявою на тему «дві мови – одна нація».
«Моя точка зрения состоит в том, что украинский и русский языки – это наши языки, а не так, что украинский ваш, а русский наш. На культуру независимой Украины могут плодотворно потрудиться все, нужно только иметь добрую волю в духе универсальных моральных ценностей идти навстречу друг другу. Людям, сеющим раздоры и вскармливающим межнациональную рознь, кажется, что в их жизни становится больше смысла и даже духовности по причине непримиримых убеждений. Но в ХХІ веке, после столетий кровавой истории Европы, можно с уверенностью сказать, что это путь в никуда. В конце концов, чему нас учили Будда, Кришна, Христос и Мухаммед? Разве не учили они нас любви?» – сказав мудраґель Громов.
Цією «гуманістичною» риторикою насправді викладач прикриває свою участь у русифікації освітнього процесу в незалежній Україні. Це нонсенс, але таких кадрів, які порушували права абітурієнтів і продовжували викладати російською, у наших вишах було сотні, якщо не тисячі.
Який ідеологічний ґрунт мають наші пропагандони двоязичія? Вони стоять на засадах антинаукової теорії про природну двомовність української нації, яку розробив Іван Білодід. Він доводив, що російська мова може й повинна мати домінантне становище в СРСР, а українська – повинна бути факультативною.
Валерій Громов, по суті, є послідовником Білодіда, він хоче зберегти домінантне становище російської, прикриваючися фразами про міжнаціональну ворожнечу та про вчення Будди, Крішни, Христа і под.
Це все спекуляція, оскільки ні Будда, ні Крішна, ні Христос і ні Магомет не вчили любови в тому гіпівському розумінні, як ми це уявляємо. Ні Будда, ні Крішна, ні Христос і ні Магомет не вчили бути двомовними. Тим паче, вони не вчили двомовністю обґрунтовувати іґнорування української мови.
Професійна непридатність – це вирок.
1985 року Валерій Громов захистив кандидатську дисертацію на тему «Соціалістична художня культура і цілісний розвиток особистості».
Щось у дусі «Фіолетовий колір і когнітивна система».
Костянтин Коверзнєв, літератор
