Я ще живий…

Відомий англійський філософ Єремія Бентам був однолюбом. Він закохався в одну дівчину, ще зовсім молодим, і просив її руки, але отримав відмову.

З тих пір він не переставав мріяти про те, що рано чи пізно все ж таки стане чоловіком для коханої дівчини. Коли йому було шістдесят років, він відновив свою пропозицію, але обраниця його серця була невблаганна і знову відмовила.

Бентам ніколи не міг говорити про неї спокійно, і кожної миті при згадці її імені у нього з’являлися сльози на очах. Коли прийшов 80-й рік народження, він написав їй листа, в якому є такий контекст:

«Я ще живий, мені вже перевалило за вісімдесят і, тим не менше, я відчуваю такі сильні почуття, як і тоді, коли ти мені подарувала квітку на зеленій галявині. З тих пір не пройшло жодного дня (а про ночі я й говорити вже не хочу), щоб я не думав про тебе. Сумую за тобою».

Андрій Кулик

Мову ориґіналу збережено

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Щоб продовжувати реалізовувати проєкт щодо документування англійською мовою рашистських злочинів проти мирних громадян України, зокрема дітей, нам потрібна ваша допомога. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net. Або ж переказуйте кошти на карту 4731 2196 4385 1292 (ПриватБанк)

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *