Росіяни почали вбивати українських дітей з перших годин вторгнення

24 лютого 10-річну Катерину Вінарську батьки відправили з Харкова до бабусі і дідуся у Новий Бурлук, проте там дитину дістала рашистська куля.

Уже 25 січня машину родини розстріляли окупанти, Каті куля влучила в живіт, рашисти, які обстріляли легковик родини, відмовились везти дитину до лікарні. Бабуся, дідусь та онука поїхали самі і потрапили під обстріл вдруге, вони були поранені, автівка уже не могла їхати, а Катя отримала смертельне поранення в голову, розповідається у матеріалі Суспільного про родину вбитої.

“Я вибігла, дідусь вискочив, по танку кулаками б’є, матюкається, що онуку поранили. Я кричу їм — у вас є медик? Підбіг хлопець, подивився, сказав, що куля навиліт, ви її довезете до лікарні, у вас є три години. Вона очима дивилась на мене так… Думала, бабуся її врятує. Ці оченята щоночі в мене перед очима”, – згадує бабуся дівчинки пані Марія.

Згадуючи той день, вона плаче. Вони проїхали ще трохи, поблизу Базаліївки їх знову зупинили. Обстрілом поранило і бабусю, і дідуся. В машині пробило бензобак, то ж завести її дідусь не зміг.

“Ми просимо — довезіть нас до села, до лікарні, нам кудись треба. Знайти машину, щоб нас далі відвезти. Ми не знали, що онука вже вбита”, — говорить Марія.

Родині вдалося вмовити окупантів взяти їх із собою. Поки їхали, один з них сказав: “200”. На частині шляху росіяни висадили родину. Дідусь взяв тіло онуки на плече.

“Він поклав її на плече, в неї спинка оголилась. З нирки бризкала кров. Я торкнулася її голови, а в неї там дірка”, — згадує Марія.

Будинок на Північній Салтівці, де жила родина Каті, зруйнований обстрілом. На могилі дитини стоїть хрест та дитячий рюкзак.

“Вона наснилась дідусеві і попросила привезти їй рюкзак. Дідусю, де мій рюкзак?”, — розповіла бабуся.