Можна бути поза політикою, але не можна бути поза мораллю

Послухала сьогодні, доки було світло, наших блоґерів, які розповідають про російських психологів та їхні наративи. Підсумую основні:

1. «Злитися не можна, це та емоція, яка руйнує того, хто злиться».

Насправді: злість – це нормальна природна реакція, що виникає внаслідок посягання на ваші кордони. Вона дозволяла нашим предкам вижити, бо якщо вічно уступати – свою їжу, місце, якісь ресурси, то сам здохнеш.

Не варто затискати злість. Вона взагалі одна з тих емоцій, які затиснути майже неможливо, бо емоції тоді вибухають, мов паровий котел, якому нікуди випустити пару. Ось тоді злість точно може поруйнувати – і людину, і навколишніх, і стосунки, і речі. Вихід один: вчасно відчувати початок злості (роздратування), тобто усвідомлювати це почуття і попереджувати навколишніх: я тут вкрай невдоволений, і якщо ти продовжиш це робити, тоді я…

Як бачите, я навіть не пишу про те, що російська аґресія була буквальним порушенням кордонів, що вона є загрозою нашому життю, і єдина можлива відповідь тут – захист.

2. «Я внє палітікі, какая разніца, ми братья».

Можна бути поза політикою, але не можна бути поза мораллю, поза почуттям справедливості, не відчувати жодної емпатії до людей, на чию землю рф принесла війну.

Загалом у нас досі діють закони, за якими не можна вбивати, грабувати. Тому мало хто наважується бачити у маніякові та його жертві «просто людей, до яких треба ставитися однаково».

Справді, існує милосердя, завдяки якому ми розуміємо, що у злочинця теж може бути душа, мама і якісь емоційні переживання на його примітивному рівні. І водночас є Справедливість, завдяки якій злочинець отримує вирок. Відсутність Справедливості знівелює саме поняття Милосердя, дозволяє панувати злу.

3. «Скоро ми памірімся» і «російські чоловіки знову будуть гуляти по Києву і заглядатися на українських жінок».

Є людське ставлення, яке росіяни заробили своєю поведінкою. Поки що це суміш огиди, презирства, страху, злості та іншого. Можливо колись, після нашої перемоги, після слів каяття та спроби відкупитися грошима за все зло, яке вони вчинили нам, наше ставлення зміниться. Але те, що людина здатна своїми вчинками впливати на ставлення інших – це норма, закон існування. А вміння розуміти відповідальність за свої вчинки – це перший крок до дорослості. Колись, можливо, вони зроблять його.

Загалом у країні, де не існує свободи думки, де людська честь і гідність під великим питанням, де з емпатією дуже сутужно, там будуть великі проблеми з психологією. Ні, не тією її частиною, де йдеться про маніпуляції свідомістю, там у них все на вищому рівні.

Бережіть себе і довіряйте своєму серцю.

Або логіці.

Щоб перевірити правдивість інформації, пробуйте уявити дзеркальну ситуацію. Наприклад, українці довго накопичували зброю, увійшли в якусь російську область, обстріли, смерті, мародерство. І тут росіянам пропонують полюбити тих, хто на них напав… Не виходить таке уявити? Отже про паритетність, рівнозначність обох сторін нічого й говорити.

Анастасія Богуславська, психолог

Фото ілюстративне

Мову ориґіналу збережено

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Щоб продовжувати реалізовувати проєкт щодо документування англійською мовою рашистських злочинів проти мирних громадян України, зокрема дітей, нам потрібна ваша допомога. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net. Або ж переказуйте кошти на карту 4731 2196 4385 1292 (ПриватБанк)

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *