За Патона Академія стала в радянські часи державою в державі

In Memoriam. Патон

Хтось із моїх друзів на Фейсбуці кинув репліку: “А він знав українську?” Мова йшла про Патона. Так, звичайно знав дуже добре і дуже добре розмовляв нею, більше того, він багато зробив для української культури і науки. Це треба сказати чесно. Пригадую, як він вимогливо допитувся нашого директора при кожній зустрічі, коли нарешті з’явиться п’ятий том “Історії української культури”, як підтримував “Енциклопедію шевченкознавства”. І не лише це, – попри те, що в суті своїй він, очевидно, був і лишався радянською людиною, але українство він прийняв і зробив багато для нього.

Поховали Патона як президента НАН України. Карантин дав можливість йому залишити цей світ Президентом, – адже чергові вибори мали відбутися у квітні, однак коронавірус загальмував, точніше, зупинив всю справу. Не варто бачити в цьому якийсь перст Божий, але щось-таки в цьому є. Отже, Патон лишився Президентом Академії наук України.

З ним пов’язана доля академії і стан сучасної Академії наук. За часи свого більш ніж півстолітнього керівництва він зробив її такою, якою вона є сьогодні, – з усіма перемогами, кризами, здобутками і недоліками. До речі, столітній президент – не лише поганий тон, але й поганий експеримент. Хтось говорить, що Патон знищив усіх конкурентів, інші – що він все робив на благо самої Академії, щоб якомога довше зберегти її, закрити від дерибану. Мабуть, обидві думки слушні, якщо йдеться про Патона.

Колись мені розповідали, що в день виборів далекого 1962 року, коли обрали Патона, в академічних колах багато хто журився, якою стане академія. Говорили, що досі вона була академічною і науковою – президентами були біологи, фізики, а тепер вона стане технічною і металозварювальною. Говорять, що альтернативою Патону міг бути акад. Пасічник, з ядерної фізики.

Мабуть, Патон таки змінив характер української академії, акцентуючи увагу на технологічному напрямку і прикладній науці. Можливо, фундаментальна наука від цього і програла, бо основні кошти ішли саме на економічно корисні напрямки, але водночас НАН стала двигуном технологізації та модернізації в Україні.

За Патона Академія стала в радянські часи державою в державі. Її масштаби і величезний інтелектуальний людський капітал були вражаючими, але виявилися завеликими для незалежної України. З 1990-х розпочалися стагнація, скорочення і слабенькі спроби реформування (чого лише варта показова оптимізація, яка насправді виявилася значною мірою імітацією!). Нині хіба лише сліпий і глухий не говорить про потребу реформування Академії.

Не знаю, як кому, але мені тривожно зараз. Я все своє життя свідомо пов’язала з Академією наук, а 2003 року стала членом-кореспондентом НАНУ. Хоча мала не один шанс (а інколи і бажання) піти звідси. Могла б залишитися за кордоном, або, наприклад, завідувати кафедрою літератури в Могилянці, як пропонував мені Брюховецький. Але я трималася за академію і свій інститут, мабуть, краще сказати, за свій ідеал. Я не уявляю себе без Академії.

НАНУ сьогодні викликає справедливу критику, її не помічають та ігнорують, репутація майже нульова (це не зовсім справедливо, але підстави для цього є). Хто буде наступним президентом? Як він (вона?!!!!!) змінить (і чи змінить Академію), чи виживе вона в сучасному світі? Чи потрібна вона взагалі, адже інші країни її не мають? Іноді мені здається, що нехай буде навіть на гірше, але це буде зміна і можливість розвиватися. Я читаю програми кандидатів і жодна мені не подобається. Хто спроможний взяти на себе масштаб академії, або хто її знищить, – я не знаю.

Кажуть – з Патоном закінчується епоха. Я б хотіла думати – закінчується радянська людина, з її світом, недоліками і здобутками. Безперечно, буде щось нове, я лише хочу думати, що наука в Україні все ж потрібна, а наука в Україні без Академії неможлива. Не сприйміть це за пафос, я просто так думаю.

Тамара Гундорова

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах пандемії та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *