Політвернісаж

Свідомість росіян налаштовують на масштабну і складну, але в перспективі переможну війну

Путін обрав собі нового царя-покровителя – Петра І.

Упродовж останніх двох тижнів президент Росії знову вдався до використання минулого в якості виправдання теперішньої політики, але обрав новий взірець для наслідування.

1. В інтерв’ю 9 червня Володимир Путін фактично порівняв себе із Петром І. Він заявив, що той у війні зі Швецією «нічого не відторгав! Він повертав!», позаяк на землях навколо Петербурга поміж фіно-уграми споконвіку жили слов’яни, і «ця територія перебувала під контролем російської держави». Відтак, «зважаючи на все, на нашу долю теж випало повертати і зміцнювати». Також він непрямо натякнув на анексію українських території, нагадавши, що територію нової столиці «жодна з країн Європи не визнавала… за Росією, всі визнавали її за Швецією».

2. Виступаючи з нагоди Дня Росії 12 червня, Путін виголосив промову на честь Петра І. «Ми пишаємося звершеннями та ратними перемогами наших предків, усіма, хто прагнув і умів йти вперед, відкривати нове, домагатися прогресивного розвитку Вітчизни, захищати Батьківщину в битвах та утверджувати гідну для неї роль у світі. За всіма цими напрямами особливі, видатні заслуги, звичайно, у імператора Петра Першого… Про Петра Першого, його реформи досі точаться суперечки, але неможливо не визнати: саме за цього правителя Росія вийшла на позиції сильної, великої світової держави».

Упродовж останніх 8 років головним прикладом для Путіна був Олександр ІІІ. За особистої участі президента пам’ятники імператору були відкриті в Лівадії та Гатчині. В цілому путінський курс у внутрішній та зовнішній політиці відповідав стратегії цього царя – православного консерватора та «миротворця».

Петро І являє собою цілковиту протилежність Олександру ІІІ. Він є уособленням агресивної зовнішньої політики але, водночас, і глибокої внутрішньої модернізації за європейськими зразками. Саме через це «царю-реформатору» в путінському історичному дискурсі місця не знаходилося. Якщо 1999 року Петро І вважався №1 серед найвидатніших людей (45%), то 2021 року він опустився на 4 місце з менш ніж 20%.

Відзначення цього року 350-ліття Петра І, вочевидь, знаменуватиме і перебудову історичної політики в Росії. Найвірогідніше, приклади реформ царя в державному управлінні, освіті чи медицині так і залишаться незатребуваними президентом. Натомість на щит будуть підняті воєнні успіхи. Саме за Петра І виникла російська масова регулярна армія, але на надзвичайно жорстокому фундаменті фактично вічного рекрутства. Крім того, воєнна промисловість на Уралі творилася руками закріпачених робітників. Ну і Велика Північна війна, до якої апелював Путін, надається до його сьогоднішніх потреб – вона велася проти західної держави, зокрема, і на території України, тривала 21 рік і завершилася перемогою Росії.

Таким чином, повернення Петра І до офіційного кремлівського пантеону означає спробу налаштування свідомості росіян на масштабну і складну, але в перспективі переможну війну. Після якої, до речі, Росія і була офіційно оголошена імперією.

Сергій Громенко, історик

Світлина: Facebook Сухопутних військ ЗСУ

Мову ориґіналу збережено

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Щоб продовжувати реалізовувати проєкт щодо документування англійською мовою рашистських злочинів проти мирних громадян України, зокрема дітей, нам потрібна ваша допомога. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net. Або ж переказуйте кошти на карту 4731 2196 4385 1292 (ПриватБанк)

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *