Українську церкву тягнуть назад до Московії

Українська влада, за допомогою СБУ і Держслужби етнополітики підіграє члену ексрегіоналу Новінському, протидіючи переходу громад УПЦ МП до ПЦУ.

Як пише Ярослава Міщенко, спеціалістка релігійної тематики, України штовхають в обійми російської церкви, а міністерство релігій України стало на службу російським наративам та пану Новінському.

Відбулася безпрецедентна подія: в медіа було надруковане звернення заступника начальника Головного управління СБУ у Київській області, яким фактично ставлять шлагбауми для громад, що виявили бажання перейти до ПЦУ. Кажуть, що масові заходи (так вони трактують збори зі зміни підлеглості) не сприяють національній безпеці.

У попередньому статусі я написала, якою плямою лягає на спецслужбу участь у сумнівних оборудках Новінського. Як вона вбиває їхній, прямо скажімо молодий, авторитет. І деколи здається, що без реформи зберегти той авторитет взагалі неможливо. Бо після таких ситуацій співробітники СБУ здаються не мовчазними героями, а безголовими солдафонами, які виконують будь-яке завдання Офісу.

Зрештою, ми давно знаємо про протидію СБУ в регіонах у тому, щоб пригальмувати процес реєстрації громад ПЦУ. Але нове керівництво у Київській області вирішило це зробити письмовим розпорядженням.

Чому та як так вийшло.

Спробую провести маленьку реконструкцію подій, які покликані зупинити перехід громад УПЦ МП до ПЦУ.

Подій, зорганізованих паном Новінським за допомоги (на нашу думку) співробітників Офісу президента та очільниці Державної служби етнополітики (її ще в колах профільних журналістів називають міністерством релігій) Олени Богдан.

Наші джерела кажуть, що ця домовленість була досягнута на Банковій. Коли вороги відійшли від Києва. І коли біля храму в Бучі ще тривала ексгумація тіл українців, пан протодиякон під’їхав до нових колег та запевнив співробітників Офісу, що УПЦ МП віддасть на виборах всіх стареньких, але на заміну слід припинити переходи парафій до ПЦУ.

Причому, я все більше схильна думати, що чутки про “кадрову” приналежність диякона до спецслужб росії не жарт та не шпигуноманія. Бо він вміє грати на бажаннях та почуттях, знаходити саме ці обіцянки, які чекає саме цей співрозмовник саме в цей момент.

Президенту вони знайшли аргумент, що ПЦУ вічно вдячна за Томос, то порошенківська церква. Для політтехнологів, що кине до ніг всіх стареньких на виборах, а решті, думаю, що почав платити. Не знаю, якими там мають бути суми. Чи інші стимули.
Але голова Держслужби етнополітики Олена Богдан, особисто приїжджала у Білогородку, щоб дати роз’яснення проросійським онлайн-каналам, як неправильно переходили в ПЦУ раніше, а як треба тепер (про це нижче).

Я у зв’язку із цим багато думаю про зраду. Ця пані Богдан, яка по статусу все більше нагадує не науковицю, а Олену Бондаренко з нині покійної Партії регіонів, втиснулася в крісло на посаду, яку не виграла і не заслуговує в силу моральних якостей точно.

Вона на конкурсі на заміщення посади Голови служби була блідою моллю поряд із Юрашем. Через це релігієзнавці та журналісти бунтували, але за нами по п’ятах ходили люди тодішнього міністра і казали, що якщо ми не заспокоїмося, то тоді Трофімов переможе і посадять людину на кшталт Табачника. Власне, вона теж табачник. Просто в спідниці. Абсолютно замаскована зрадниця автокефалії. І ганьба Києво-Могилянської Академії. Саме вона мала інтелектуально забезпечити припинення переходів до ПЦУ.

Тобто, якщо по черзі. Спочатку Офіс за допомоги СБУ провів так званий собор УПЦ МП, де підрум’янивши їх, помивши, підчистивши статус, оголосили, що тепер вони не МП.

Далі, пані Богдан створила документ. Те саме роз’яснення, як треба переходити в ПЦУ, а як не можна. Саме цим роз’ясненням оперують службісти, коли пишуть листи, щоб начальство не “усердствовало” і не допомагало, коли громада хоче перейти з УПЦ МП. Тобто за вказаним документом, закапсульовано (якщо дуже його скоротити) читається: участь в переході мають брати члени релігійної громади (ті, кого такими визнав настоятель). А настоятель, якщо в його голові русмір, зрозуміло кого призначить “виборщиком”.

Те, що відбувається на наших очах, це спроба брутального реваншу Моспатріархата. Вони, хочуть залишити хоча б щось, що дозволить відродити московські впливи.

У той час, коли священники ПЦУ ледь уникли депортації росіянами, а деякі з них не уникли тортур, очільниця міністерства релігій замість думати про очищення церковного простору, думає, як вберегти в країні Моспатріархат.

Два дні тому я давала інтерв’ю британській журналістці, яка пише книгу про Українську церкву. Вона готувалася і детально розпитувала:
– А що оцей клірик з Гостомеля, який корегував вогонь…
– Його відпустили…
– А що той, що з Бородянки?
– Його пробачили?
– А що з тим, що в Ізюмі?
– Чекаємо…
– Як це можливо?
– Не знаю…
Я дійсно не знаю, як можливо, що небезпеки державі пані Богдан та оці співробітники СБУ шукали в зборах зі зміни підлеглості. Але вони не хочуть бачити очевидного. Є структури, яких не повинно бути на нашій релігійній мапі. Принаймні в такому вигляді. Вони не хочуть мінятися. Як би ми про це не мріяли.

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.