Поки Зеленський живе у своєму вигаданому світі, його виборці стикаються з реальністю

Під час спільного брифінгу з президентом Швейцарії Симонеттою Соммаругою президент України Володимир Зеленський заявив, що “Російська Федерація теж не проти зустрічатися” і найближчим часом ми очікуємо дату зустрічі у нормандському форматі, пише відомий український журналіст Віталій Портников.

З Кремля відповіли практично відразу: умов для проведення зустрічі в Берліні немає. Цей коментар прес-секретаря президента Росії Дмитра Пєскова тільки підтверджує те, що в Москві говорили раніше: “ніяких підстав для проведення нового саміту сьогодні і при поточній позиції України в доступній для огляду перспективі просто немає” (це слова заступника глави адміністрації президента Росії, куратора українського напрямку Дмитра Козака). До речі, Козак коментував і заяви українських переговірників про те, що можливість саміту існує, відзначав, що це спроба видати бажане за дійсне. Чому ж після цих різких заяв з боку кремлівських чиновників Зеленський продовжує запевняти, що саміт буде?

А тому, що йому так хочеться. Президент України живе у власному світі, який лише іноді – та й то через непорозуміння – стикається з реальністю. У цьому світі немає війни, яка вже давно завершилася в голові президента, а в голові колишнього телевізійного коміка, може, і не починалася зовсім. У цьому світі Україна вирішує економічні проблеми – заважає тільки високосний рік. І у цьому світі Зеленський незабаром знову зустрінеться з Путіним і пояснить йому все те, що не встиг пояснити у Парижі.

На превеликий жаль, у цьому ж світі живе велика кількість інфантильних і недалекоглядних виборців і прихильників Зеленського і влади затятих популістів. Так, таких людей все менше – але вони все ще є і їхній інфантилізм і вперте небажання рахуватися з реальністю тягнуть Україну на дно. А якщо говорити про війну – так на дно кривавої прірви.

Тільки на відміну від Зеленського, у цих людей, як і у інших їхніх співвітчизників, немає ні урядової дачі в Кончі-Заспі, ні кортежу з охороною, ні покровителів-олігархів. Вони змушені жити у реальному світі. Світі справжньої війни, пандемії, економічного краху.

І жити у цьому світі їм стає все важче – навіть якщо багато хто з них намагається цього не помічати. Але життя змусить. Реальне життя прийде до кожного.

Навіть до президента.

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *