Вибух, який зруйнував Бейрут, це історія про деградацію Лівану

Ліванські військові фахівці та їхні французькі колеги знайшли 79 контейнерів з небезпечними хімічними речовинами в порту Бейрута, де на початку серпня сталися два вибухи.

Про це повідомляє агентство ANI.

“За період між 14 і 22 серпня було виявлено 25 контейнерів із соляною кислотою, а також 54 контейнери, які містили інші хімічні речовини, витік яких може бути катастрофічним”, – заявила ліванська армія в понеділок, 24 серпня.

Відомо, що 4 серпня у столиці Лівану Бейруті стався потужний вибух. Грибоподібну хмару було видно за десятки кілометрів від місця трагедії. За попередньою версією, причина вибуху – потрапляння іскри під час зварювання дверей ангара. У самому ангарі розміщувалося понад 2700 тонн нітрату амонію (аміачна селітра).

Як пізніше з’ясувалося, речовину було конфісковано з корабля, що належав російському бізнесменові, який проживає на Кіпрі – Ігорю Гречушкіну (Хабаровськ). Судно мало йти за маршрутом з Батумі (під прапором Молдови) в Бейру (Мозамбік).

Коментуючи ситуацію з вибухом у Бейруті російська журналістка Юлія Латиніна зазначила, що вибух у Бейруті, це не історія про нітрат амонію чи порт, а швидше – історія про занепад Лівану, який на початку ХХ століття був супербагатою країною та деградував за кілька десятків років.

Вона коротко нагадала історію успішного Лівану.

Далі мовою оригіналу:

“После того, как Ливан перестал быть частью Римской империи, долгое время там не было ничего хорошего, пока в XIX веке в нем не начались вновь обширные контакты с Европой, и в нем не началось, прежде всего, разведение шелковичного червя. И тогда был грандиозный бум шелководства НРЗБ, который повлек за собой рост банков, рост университетов.

Именно тогда построили этот порт, который в основном возил этот шелк в Марсель. Британцы построили дорогу от Хайфы в Сирию. Это была супекрутая дорога.

Тогда Бейрутом правили совершенно потрясающие люди. Например, там был человек, которого звали Салим Али Салам, который начинал никем, который вырос в олигарха. И этот олигарх не считал, что надо придерживаться Бейруту и Ливану своего уникального нравственного, духовного пути. Как раз его дочка, которая училась в Англии, первая в Бейруте сняла покрывало со своего лица. Дружил с христианскими епископами.

В 43-м году получает Ливан независимость, это процветание продолжилось. Тогда слово «как бейрутская лира» означало стабильность финансовую. Поскольку суннитское население к этому времени увеличилось, то все богатые суннитские государства приезжали в Бейрут отдыхать. Женщины в бикини. Сумасшедший рост недвижимости. Плюс всякие изгои, диссиденты из арабских стран туда приезжали. Все бейрутские банки имели очень высокий рейтинг. Через них тогда вся ближневосточная элита отмывала свое бабло.

После того, как Организация освобождения Палестины пыталась убить короля Иордании Хуссейна. Ответом ей был сплошной террор. Организацию освобождения Палестины выкинули из Иордании. У них нашелся новый патрон — Сирия, потому что, естественно, ни одна нормальная страна не брала их себе на территории, в том числе, и Египет. Но сирийцы тоже не стали селить этот рак на своей территории, разъедающих государство, а поселили их в Ливане.

И вот, собственно, это было начало конца. В процветающую богатую страну завезли Донбасс”, – розповідає Латиніна.

Вона, також, нагадує, що проблему, яка виникла з судном, легко вирішують в цивілізованих країнах. Якщо корабель, як це було з судном Гречушкіна, заходить в порт, капітан просить про ремонт, власник відмовляється платити, тоді судно виставляють на аукціон, виплачують борги по зарплатах і все інше – кредиторам. Проте, як нагадує Латиніна, якщо в руках у мавпи опиняється граната, то рано чи пізно може статись “Боїнг-2 на Донбасі”.

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *