Благодать Колі-згущонки

Протягом восьми місяців в армії кількість моїх телефонних розмов скоротилася до такого мінімального мінімуму, що це по-своєму тішить; тепер, коли лунає дзвінок, я маю надзвичайно високі шанси вгадати, хто це. Крім найближчих людей, щомісяця на мене чекає лише один дзвінок від людини, яка до цього кола не належить. Його звати Коля-згущонка. Так він записаний у мене в телефоні. Записаний він так не тому, що я великий дотепник. Коли ми познайомилися і обмінювались номерами, він сам попросив і простежив, щоб я правильно його записав: Коля-згущонка. «Мене всі так записують», – сказав він.

Коля-згущонка працює охоронцем у київському супермаркеті неподалік від мого дому. Приземкуватий, пружної кулястої форми, рухливий, як візок переляканого покупця стратегічних запасів солі, цукру, круп та олії.

Познайомилися ми так. Вже на виході з супермаркету, коли я складався, він підійшов і сказав: «Я бачу, у вас там згущонка». Я механічно зиркнув на сміттєвий кошик неподалік, куди щойно викинув зіжмаканий чек, що міг би засвідчити охоронцеві мої права власності на банку згущонки. «І часто ви згущонку купуєте?» – продовжив він допит, поки я спостерігав, як у сміття, де упокоївся мій чек, полетів паперовий стаканчик з ледве надпитою кавою; викинув його якийсь літній хіпстер, і він кривився так, що можна було здогадатися: то було подвійне еспресо без цукру, з кіоску біля магазину, де його готує ще один хіпстер, і робить він його так препаскудно, ніби спеціально на це вчився. «Первомайськ», – охоронець роздивлявся мою згущонку й в очах його гарцювали вершники апокаліпсису, а губи викривились від глибокої зневаги, ніби я навмисне купив саме цю, як з’ясувалося, Первомайську згущонку, щоб загидити якісь потаємні джерела душі його.

Через десять хвилин я здобув стільки таємних знань про згущонку, що міг би заснувати якусь секту, що в ній верховним жерцем, без сумніву, мав бути цей охоронець. Короткий підсумок був такий: існує чорт зна що під назвою «згущонка», а є істинно правильний і благородний продукт, виготовлений у місті Ічня. За містичним збігом обставин, охоронець теж був з Ічні, й не лише знав усі таїнства виробництва місцевої згущонки, але й активно провадив хаотичну місіонерську діяльність, в якій ключовим ритуалом було причастя ічнянською згущеною амброзією, розфасованою в «ковбаси» вагою чотири кеге (бо в банках – то вже не те).

Так я став свідком ічнянської згущонки, й відтоді щомісяця, після контрольного дзвінка Колі-згущонки, на мене чекало його чотирикілограмове благословення. У березні ця традиція обірвалась. Кілька місяців я просто не відповідав на щомісячні дзвінки Колі-згущонки, потім все-таки повідомив йому, що служу в армії, й тому з’явитися по згущонку не маю ніякої можливості. Коля побажав мені удачі, але дзвонити не перестав. Ось і зараз, дзвінок. Коля-згущонка. Я йому знову розказав про свої поважні причини, які перешкоджають доступу до ічнянської благодаті. Коля подумав трохи, а тоді питає: «Ти шо, на передовой?». «Ні, -кажу, – не на передовой». «Ну, тоді я пізніше наберу».

Мабуть, наступного місяця Коля-згущонка знову подзвонить. «Мішаня, здоров! – скаже він. – На двінадцяте число будем планірувать?». Я знову йому поясню, шо планірувать не будем, але, мабуть, все таки чекатиму на його дзвінок наступного місяця.

Михайло Бриних, письменник

Мову ориґіналу збережено

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Щоб продовжувати реалізовувати проєкт щодо документування англійською мовою рашистських злочинів проти мирних громадян України, зокрема дітей, нам потрібна ваша допомога. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net. Або ж переказуйте кошти на карту 4731 2196 4385 1292 (ПриватБанк)

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *