Краса світлотіні на тлі плину часу та зміни людських поколінь

90 років тому на Слобожанщині народився відомий український живописець, один із представників південно-української школи Володимир Миколайович Литвиненко.

1956 року В. Литвиненко закінчив навчання в Одеському художньому училищі, нагадує на своїй сторінці у Facebook державний діяч Ігор Шаров.

Дружиною В. Литвиненка стала живописець Тамара Миколаївна Литвиненко (Шелюто) — донька одного з корифеїв одеської школи пленерного живопису Миколи Андрійовича Шелюто.

Образ Одеси у творчості Литвиненка складається, немов мозаїка, з окремих фраґментів, що репрезентують різні ґрані міста. Мотивами пейзажів майстра стали динамічний ритм гомінливих вулиць, неспішне життя міських садів, спокій парків та міських пляжів. Художник пише історичний центр Одеси — старе місто, яке виступає як органічна складова природного середовища. Невисокі будинки із золотавого вапняку зі скромним декором, що породжує красу світлотіні, є мовчазними свідками плину часу, зміни людських поколінь («Моя Одеса», 1969 р.). Кількома влучними мазками, без конкретизації деталей, живописець намічає людину. Невеликі за розміром фіґурки людей органічно вписуються в оточення. Це надає творам динамізму, підкреслює відчуття швидкоплинности життя.

В 1990-ті роки художник багато подорожував Італією (містами Ґенуя та Флоренція), Францією (Париж, Ніцца) , Канадою (Монреаль, Кпейнбурґ), США (Сан-Франциско, Цинциннаті, Сент-Пітерсберґ), Грецією (Афіни). З 1991 до 1996 року писав картини у Франції та співпрацював з аукціонами Drouot та АгсоІе.

Більше як про творчість Володимира Литвиненка, так і про творчість його тестя Миколи Шелюто, можна прочитати в книжці Ігоря Шарова «Художники України: 100 видатних імен» (Київ, «АртЕк», 2007).

На фото — картина В. Литвиненка «Воронцовський провулок» (1988 р.).

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *