Новий запуск процесу самозаперечення

Новий меседж, який обережно почала просувати влада, – “украінскій русскій”. Обережно, але наполегливо і синхронно. Спершу міністр внутрішніх справ (який стосунок він має до мови, – спитаєте; прямий, мова ж бо – внутрішня справа, чи не так?); тепер – прес-секретарка ОП (теж має до діла з мовою, все “логічно”). Але вони, судячи з усього, є перші ластівки. Підтягнуться й більш доречні спікери.

Звісно, коли я чую словосполучення “украинский русский”, то одразу пригадуються “сім перпендикулярних ліній”, які треба “намалювати червоним кольором, дві з яких – прозорим”. Логіки в цьому приблизно стільки ж. Це як “білий чорний” або “тваринний рослинний”.

Розумієте, вся справа в обсязі понять. Як заповідає формальна логіка, обсяг поняття – це множина предметів, кожен з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття. Отже, не може “чорний” бути носієм ознаки “білого”, а “рослинний” – ознаки “тваринного”. Очевидно, що це самозаперечення поняття: якщо до обсягу поняття “білий” додати “чорний”, то ніякого білого більше не буде. Будуть якісь 50 відтінків сірого.

Те саме, власне кажучи, і з поняттям “український”. Поняття “український” теж має свій обсяг: множина предметів, явищ, кожне з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття “український”. Власне кажучи, визначення змісту цього поняття складає ключовий момент самоідентифікації, пошуку себе, яким займаємося вже 30 років у незалежній Україні (а ще плюс кілька сторіч перед тим). І змістом цього процесу, природно, тривалий час була саме емансипація від російської мови як елемента, що заперечує “українськість”.

А тепер уявіть, що до обсягу поняття “український” додається “російська мова”. Понад те, не тільки мова. Логіка ж невблаганна, й “російська мова” потягне, як паровозик, із собою увесь рухомий склад: російську культуру, російську імперську традицію, російську радянську традицію. Відсепарувати їх буде годі, навіть якби хтось колись намагався.

Що буде зі змістом поняття “український” за умов включення всього цього до його обсягу, уявити не складно. Українського власне там не залишиться.

І хай би що собі думав Аваков, але правда в тому, що там, де панує російська мова, там запанує і “русскій мір”. Це сьогодні, коли українство важкими жертвами й десятиріччями борні вибороло трохи місця під сонцем для української мови, може здаватися, що трохи російського в обсязі поняття “український” нам не зашкодить. Але насправді відкрити цей шлюз – це як у склянку з білою фарбою налити діжку чорної. Повернутися до стану білизни буде вкрай важко.

Одне слово, не треба гратися з логікою. Бо обертається дорого й боляче. На часі: завершення процесу самовизначення, а не новий запуск процесу самозаперечення. Не переплутайте.

Сергій Стуканов, журналіст

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах пандемії та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *