Пиши заяву: чиновницю намагаються звільнити через її громадянську позицію

Провідний фахівець із зв’язків з громадськістю та пресою у Державному науково-технічному центрі з ядерної та радіаційної безпеки Євгенія Дорофеєва заявила про те, що начальство вимагає її звільнення через активність у Facebook.

“Уявіть собі, що начальник каже вам звільнятися через ваші лайки коментів у фб. Так, це дичина, але постарайтесь. Бо це реальна історія і вона про мене, – розповідає Дорофеєва (мову ориґіналу збережено). – ДНТЦ ЯРБ – моя перша робота. Історія, тривалістю у майже 4 роки. Робота яку я любила і якою пишалася, в державній установі, яку вважаю сучасною і просунутою. За цей час було багато хорошого і я цього не нівелюватиму. Але, часом, розчаровуєшся не в ідеях, а в людях.

Минулого тижня я не втручалася у срач на фб між моєю начальницею та моїм другом під його аватаркою. Бо це – конфлікт між двома дорослими людьми, а у мене – приклад класичної дилеми, де між двох зол (втручатися чи не втручатися) треба обрати менше. Коли особисті розборки перетворилися на намагання загноїти спільний з друзями проєкт відродження поліської породи коней – не реагувати хоч якось стало неможливо. І я… Полайкала коменти та допис про екологію.

Звісно ж, на роботі у нас відбулася розмова. На щастя, у ДНТЦ є практика сварити тих, хто стоїть нижче по кар’єрних сходах, не особисто, а при інших працівниках. Тому ні, мені не здалося, не наснилося і я не вигадала. І хоча на питання, як я бачу можливість далі працювати в ДНТЦ, я відповіла: “Не знаю”, мову про моє звільнення завела не я. Фраза “Нам пора прощатися. Роботи в Україні багато, ти собі знайдеш” достатньо однозначна. Оскільки такого досвіду в мене ще немає, я уточнила, як то має відбуватися і що треба робити. Відповідь: “Пиши заяву”.
Чи варто додавати, що заява досі не написана?

Звісно, незамінних працівників не буває. Бо ідеальних не буває. Так, дідько, в силу відсутності досвіду роботи в інших установах я просто не знаю, яка ще модель робочих стосунків і яка атмосфера в колективі можуть бути! Знаю, що буває гірше і не знаю, чи буває краще. І попри все хороше, цікаве, захоплююче і лояльне, що трапилося зі мною на цій роботі, я, бляха, задовбалася ходити і жувати соплі у ситуаціях, коли точно знаю, що “не ок”. Але у конкретно цій ситуації з лайками я не зробила нічого поганого чи протизаконного.

То схилити голову чи боротись?”

Фото з Facebook Є. Дорофеєвої

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах пандемії та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *