Довчитися можна й після війни

Знову качають тему, що, мовляв, студентів мобілізувати неприпустимо, і, взагалі, знижувати мобілізаційний вік (нагадую, в нас він 27+) не варто. Причому, часто це говорять ті, хто за війну до перемоги і про щось менше, аніж вихід на державний кордон включно з Кримом і чути не хоче.

Панове, а ким ви зібралися перемагати? У нас середній вік військового в армії – близько 40 років. Це час, коли вже сили та ресурси організму не ті, що у 25. Це час, коли починає вилазити купа болячок, хронічних або набутих уже на війні. Окопне життя не сприяє здоров’ю, знаєте? І, чим старший вік, тим більше не сприяє. Ми при поточному стані речей навіть позиційну війну ведемо з величезною напругою, а, щоб проривати укріплені лінії, проходити 10-30 км в добу, добиватися успіхів у міській забудові чи в десанті на Крим, треба ще дуже багато бійців. Молодих і здорових. Тих, у кого не станеться серцевий напад від кілометрового бігу в бронику.

Ні, я не кажу, що треба мобілізувати з 18, то ще зовсім юні особи за невеликими винятками. Але з 23 можна і давно треба. Причому навчання на стаціонарі не повинно бути перешкодою в мобілізації. Довчитися можна й після війни. Бо, якщо фронт не втримається, все одно ваше навчання нікому не буде потрібне.

Назар Розлуцький, молодший сержант ЗСУ

Світлина ілюстративна