Стокгольмський синдром в Ужгороді

Знаєте, мені досі незрозуміло навіщо в Ужгороді продовжують встановлювати міні-скульптурки пов’язані з угорським культурним кодом. Це дуже і дуже дивно.

Коли я висловив свою думку про це під постом Михайла Марковича, котрий слушно запитав яке ж відношення має черговий угорець до Ужгорода, то у коментарях мені відповіли:
– вперше бачу мадяра, що проти мадярів;
– це зроблено не за гроші платників податків і взагалі запропонуй щось краще;
– це розвиває туризм.

Також, мені досі незрозуміло чому за угорськими культурними символами дуже сильно побиваються зросійщені ужгородці, а зросійщені українські угорці так сильно переживають за демонтованим погруддям Пушкіна.

Чому мені це дивно? Та хоча б тому, що Угорщина усюди і у всьому підтримує Росію, а Росія, так вже сталось, на нас напала і вбила вже дуже багато наших співвітчизників, а також поламала життя майже всій країні.

Так, не всі угорці є відображенням Орбана та чинної угорської влади. Там є порядні люди, безумовно. Але чи це означає що ми маємо продовжувати прикрашати наш міський простір угорським культурним кодом. Гадаю, що ні.

Гадаю, що Угорщина, будучи в складі імперії, займалась тим самим, чим займалась Росія, очолюючи Радянський Союз – викорінювала національні мови, і намагалась асимілювати націю. Чому ми постійно чуємо від угорців, що треба захистити угромовних українців, але нічого не чуємо про україномовних угорців? Може, тому що їх там майже нема? А чому так?

І знаючи все це ми продовжуємо “ліпити” на вулиці міста ведмедиків з угорської дитячої вечірньої передачі, композиторів, винахідників. Це нав’язаний колонізаторами стокгольмський синдром, несусвітня дичина.

Я наполовину етнічний угорець, я так само зростав на угорському телебаченні, бо воно, ніде правди діти, було кращим ніж радянське. Але ж чорт забирай, невже люди не розуміють як ці дрібниці зараз виглядають збоку?

Угорці, за часів австро-угорської імперії активно мадяризували русинів, чинили тут мовні чистки, принижували місцеве населення. Про їх методи ви можете поцікавитись у істориків, будете неприємно здивовані.

Радянський Союз, отримавши Закарпаття після Другої Світової, в першу чергу депортував більшу частину корінного населення, русинів на етнічних мадяр на Схід України, де вони у степах піднімали цілину та гинули тисячами. На їх місце сюди заселили купу росіян, переважно військових, та чиновників, які зросійщили наше місто до невпізнаваності. На мою думку, хоч я її і не нав’язую нікому, саме оці “етнічні” чистки 45-50-х років зробили нам ведмежу послугу. Саме через це “переселення” корінних народів, ми єдина західна область України що стабільно підтримувала партію Регіонів та ОПЗЖ. Саме тому нам дістався мерзенний регіонал у якості мера.

Закарпатські угорці, які так зітхали за Пушкіним, теж жертви зросійщення, бо їм нав’язали разом з “універсальною” для імперії мовою ще і її культурний код. Саме тому стільки ужгородських угорців жаліли демонтованого Пушкіна. Хоча зовсім недалеко від нього, через річку, стоїть пам’ятник Шандору Петефі, якого ніхто ніколи не збирався чіпати.

І от, знаючи все це, хтось продовжує встановлювати в Ужгороді скульптурки з угорськими культурними символами. Це якась неймовірна меншовартість і недалекоглядність. Я не можу цього зрозуміти.

Для розвитку туризму кажете? Ну дивитись на скульптурку Ференца Ліста турист бігме краще поїде до Будапешта. Це ніби зрозуміло.

Щоб навести мости між Угорщиною і Україною? Та облиште, щойно з під санкцій вивели ОТП банк та нормалізували закон про національні меншини згідно з вимогами Венеційської комісії, як Орбан заявив, що не пустить Україну до ЄС бо у нас корупція. Тобто скільки кроків назустріч не роби – однаково угорці робитимуть те, що їм зручно і потрібно.

“Підлизування” скульптурками та іншими дрібними речами навпаки показує нашу слабкість і схильність “прогинатись”.
Кажете “не за гроші платників податків”? Окей, але чи не знайшлося б цим грошам кращого застосунку у країні, де йде війна, ніж тішити альтер-его сусіднього етносу? Гадаю це риторичне питання.

Тому питання дійсно важке і складне. Але простих питань у наш час не буває. І найближчим часом не буде.

Томаш Деяк, блоґер, журналіст

Світлина Ернеста Завадського (на світлині: нова ужгородська міні-скульптура винахіднику кулькової ручки Ласло Біро)