Дві дівчинки з численними опіками стали сиротами після приходу рашистів

У селі Велика Дорога на Чернігівщині четверо дітей залишилися без мами після того, як рашисти  двічі вистрелили з танка по їхньому будинку. Двоє дівчаток мають опіки третини тіла.

Як розповідає ТСН, з 5 людей, які були у домі, вижили тільки 18-річна Лілія і 14-річна Ніна, які третій місяць витримують болісні і нестерпні перев’язки через глибокі рани.

На момент російського вторгнення дівчата були у рідному селі. Туди зайшло окупантів більше ніж мешканців. «У селі у нас 600 людей населення, а їх 700. В кожну хату лізли, як собаки», – розповідає голова села.

Окупанти поселились у рідній хаті дівчат, де 4 дітей жили з мамою. Двоє – середня сестра і брат – навчалися в Харкові. Коли окупанти зайняли їхній дім, пані Ольга з Лілею і Ніною переїхали на край села до своїх друзів. Однак 3 березня туди дійшли два танки та два БТРи і без жодної причини вони зупинилися біля дому.

«Я побачила як вони крутили дулом. Я уже просто в проймі двері побачила хвилю вогню», – пригадує Ліля.

По будинку було два вистріли із танка, а тоді ще кулеметна черга, не залишилося нічого – жодної вцілілої стіни. В будинку на той момент було 5 людей: Ніна, Ліля, їхня мама Ольга, і подружжя – Віталій та Людмила. З охопеного полум’ям будинку вибиралися, як могли – хто через вікна, хто через отвори в стінах. Ліля вилізла через вікно. Дорослі виходили останніми, на мамі згорів весь одяг.

Повністю обпечені, без одягу, на холоді під обстрілами діти і дорослі не могли дістатися до лікарні. Через зруйновані мости і бойові дії до них не могла доїхати швидка. Шоковані вони рухалися в бік Ніжина, дорогою їх підібрала швидка.

Ніжин був у повній блокаді, все що могли зробити лікарі, вони зробили. Але у дорослих були понад 80% опіків, в таких ситуаціях крім шкіри страждають нирки. «3 числа дядь Валік помер, першим. Потім 13 березня – мама, і 6 квітня – тьотя Люда. Мені здавалось що все добре, раз ми вилізли, значить ми виживимо», – пригадує зі сльозами Лілія.

Вижили тільки дівчата. У 18-річної Лілі найменше уражена шкіра – хоча 25 відсотків тіла в опіках – попечені і руки, і ноги, і обличчя. У Ніни 35% уражень, а руки 14-річної дівчинки нині не розгинаються повністю. Після того, як лікарі Ніжина залікують усі рани, їй потрібні консультації фахівців та реабілітація, аби зберегти рухомість суглобів.

Із рідних у дівчат залишилась бабуся, вона стала опікуном для 4 дітей. Середніх дітей – Аню і Юру – після смерті мами забрали рідні до Чехії. Ніна і Ліля не хочуть їхати за кордон. Старша Ліля має намір повернутися до дому, але там немає вікон, розбиті двері, опалення, потрібен ремонт. Цей дім любила мама, і Ліля дуже хоче виконати її головну настанову. Дівчата дуже вірять в перемогу України і в те, що рано чи пізно зможуть відновити свій рідний дім у прикордонній Чернігівській області. Мріє про батьківський дім, щоб він був прихистком для брата і сестер.

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Щоб продовжувати реалізовувати проєкт щодо документування англійською мовою рашистських злочинів проти мирних громадян України, зокрема дітей, нам потрібна ваша допомога. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net. Або ж переказуйте кошти на карту 4731 2196 4385 1292 (ПриватБанк)

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.