Мої діти видивляються нові врожаї

Моя мама збирає перші плоди на новому місці після вимушеного переселення з Луганщини на Поділля – інша земля, жирніша, більш кам’яниста, її не треба заливати двічі на день, щоб не спеклась городина, як от у степу. Робота на землі, колупання на вгороді – це аграрні психотехніки, гімн продовженню життя, стежина до внутрішньої стабілізації та самоконтролю. Це дрібна моторика в поміч у подоланні великих травм, дорога до нових врожаїв, на підкірці.

Навіть, якщо вимушено і з бунчуками перемістився у придунайські степи, хтось продовжує ходити понад нивою із плугом і косою.

– В цьому році мульчуєм грунт інакше, – рже мій знайомий, який лишив свої городи біля Айдару, а тепер воює.

Весною батькові наснилася покійна мама, характерним своїм викладацьким тоном поцікавилася, де розсада, Андрею? А потім ще раз. І ще. Коротше, з благословення покійної баби Марії, з доброї волі сусідів, що володіють городами біля будинку, у батьків постав клаптик землі під огірки-картоплю, бо треба садить. Разом з виділеним по-сусідськи під грядки, батьки отримали нові соціальні зв’язки, пожвавлену комунікацію в малиннику та посеред бахчі, поновлений культ предків, а також, на додачу, буслів з кротами, які постійно щось тягнуть із тих городів.

Ще рік тому моїх дітей дивувала випадкова гусінь на базарних сливах, тепер їхня генетична пам’ять фігачить на поїдання шовковиці з дерева, випас в малині та поливання огірочків.

Я тягнула воду відрами з кладки, бачила, як за полем заходить сонце, і згадувала, як минулого року тримала в собі такий розпач, мовляв, мої діти бетонних джунглів не знають, як родить земля, а це таке важливе для виховання, плекання, становлення ідентичності. Тепер знають. І вчаться розуміти, якою ціною.

Гіркий Лугнасад цього року. Але наші Жнива, з кров’ю і потом, освячені життям.

Марина Люта

Фото автора

Мову ориґіналу збережено

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Щоб продовжувати реалізовувати проєкт щодо документування англійською мовою рашистських злочинів проти мирних громадян України, зокрема дітей, нам потрібна ваша допомога. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net. Або ж переказуйте кошти на карту 4731 2196 4385 1292 (ПриватБанк)

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Увiйти через соцмережi:



Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.