Світового досвіду, “що робити з дітьми, чиїх батьків переїхав танк”, немає – психолог

Українські психотерапевти вчать  дітей, які пережили окупацію, полон і втрату рідних, долати психологічні травми і знаходити нові сенси заради майбутнього.

Дівчинка Маргарита з Маріуполя, “міста, якого немає”, адже за даними української влади, Росія знищила його на 90%. Вона пережила смерть одразу 12 родичів.  8 березня минулого року у будинок бабусі прилетіла російська авіабомба. Там, очікуючи на оголошення зеленого коридору, перебувала вся родина дівчинки.

“Бабуся Валя, бабуся Зоя, мій брат Кирил, мій тато, мій дядько, моя мама, я, мій хрещений, моя двоюрідна сестра Іра, Олена – дівчина брата… Просто прилетіла до нас бомба. Коли я прийшла до тями, я закричала “Де моя мама? Де мій тато?” – пригадує дитина.

Вижили тільки вона, її мама та дівчина брата. За словами дитини, одна з її бабусь теж могла вижити, але “її не врятували”. Сама дитина отримала поранення і разом з мамою потрапила до лікарні у Маріуполі.  На щастя, Маргариті та її мамі вдалося вибратися з нині захопленого росіянами Маріуполя.

Десятирічний Андрій 1 березня 2022 року разом з батьками виїхав із Броварів у Чернігівську область. Утім, до пункту призначення родина так і не дісталася.  Дорогою вони натрапили на колону танків російських окупантів. Один з БТРів розчавив автомобіль, у якому перебувала родина. На щастя, хлопчик вижив. А коли витягнув руку з понівеченого авто, його помітили двоє росіян.

Останні витягли Андрія з машини та почали питати, чи має він мобільний телефон. Його не було. Потім дитину залишили на узбіччі дороги, а самі почали розстрілювати авто – навмисне поцілили у бензобак автомобіля. Мама, тато та дядько Андрія згоріли на очах хлопчиках.

Батько та старший брат 10-річного Савелія з Ірпеня у перші дні повномасштабного вторгнення РФ вступили до лав територіальної оборони. Тато хлопчика був чемпіоном України з пейнтболу. Одного дня Савелію брат розказав, що тато загинув. Дитина, ймовірно, не могла повірити, що батька більше немає, тому хлопчик заходив до соцмереж в надії, що тато буде онлайн. На похоронах батька його не було. Зараз дитина мріє стати військовим медиком.

Діти Аня і Діма з села Ягідне на Чернігівщині, разом ходили до школи, і разом опинилися у підвалі школи зі своїми батьками та іншими родичами. Діти стали свідками знущань та залякувань з боку окупантів. Рашисти увійшли до села через 7 днів після вторгнення в Україну і місяць утримували у підвалі школи майже все населення – понад 360 осіб, включно з дітьми та літніми людьми. Там бракувало місця, повітря, води і їжі, діти спали у підвалі стоячи.

“Коли вони викинули свій черствий хліб і люди кинулися шукати, де якийсь кращий, вони зняли це на телефони і хихикали над нами”, – пригадує Аня.

Нелюдські умови життя змогли витримати не всі мешканці села. А тіла тих, хто загинув, окупанти тривалий час не дозволяли поховати. Людям доводилося днями жити поруч з мертвими, поки їхні тіла зрештою не виносили на вулицю.

Українські військові звільнили Ягідне 3 квітня 2022 року. Діма нині мріє стати фотографом – каже, у нього виходять красиві світлини. А Аня хоче піти у військову сферу.

Батьки 8-річного Богдана з Бахмуту загинули на вулиці під час артилерійського удару, коли йшли на похорон до свого родича. Мама хлопчика була на 7 місяці вагітності. У цей час Богдан перебував у сусідки, де чекав на рідних.

Тіла батьків пролежали на вулиці кілька днів, дізнавшись, що батьки загинули, хлопчик втік від сусідки і на велосипеді приїхав на місце загибелі своїх рідних. Пізніше правоохоронцям вдалося евакуювати дитину, його забрала до себе колишня дружина вітчима. Нині він проживає у Київській області. У майбутньому хлопчик мріє стати військовим та захищати Україну.